McKinsey: ШІ створить більше робочих місць, ніж знищить, але 11 мільйонам американців доведеться змінити професію
За прогнозом McKinsey Global Institute, до 2035 року автоматизація скоротить попит на 36 мільйонів робочих місць у США, але водночас створить 41 мільйон нових. Головний виклик — не брак роботи, а мобільність: близько 11 мільйонів працівників, або 7% робочої сили, муситимуть повністю змінити фах.
Автоматизація та штучний інтелект до 2035 року скоротять попит приблизно на 36 мільйонів робочих місць у США, але зростання в інших галузях створить близько 41 мільйона нових позицій. Такий прогноз містить новий звіт McKinsey Global Institute. Робота знайдеться, але головна проблема полягає в тому, щоб перевести працівників на нові місця. «Виклик наступного десятиліття — це мобільність, а не дефіцит», — пишуть автори дослідження.
У базовому сценарії McKinsey близько 11 мільйонів працівників, тобто приблизно 7% робочої сили, муситимуть повністю залишити свою професію. Діапазон оцінки — від 6 до 16 мільйонів осіб. Це близько до прогнозу компанії 2023 року, який передбачав 12 мільйонів змін кар’єри до 2030 року. Більшість цих людей переходитимуть у зовсім іншу сферу — наприклад, з роздрібної торгівлі в охорону здоров’я.
За оцінками McKinsey, близько 770 тисяч людей на рік мають здійснювати такий перехід — це приблизно в 3,6 раза більше за історичний середній показник. Для порівняння: у 2019–2022 роках, під час пандемії, подібні зміни робили близько 788 тисяч працівників на рік, і це не завдало тривалої шкоди. Водночас загалом американці змінюють роботодавців рідше, ніж у кінці 1990-х і на початку 2000-х, за винятком короткого сплеску під час пандемії.
Робочі місця, попит на які скорочується, зосереджені в офісній та адміністративній підтримці, роздрібній торгівлі та транспорті — переважно це низькооплачувана праця. Працівники з низькими зарплатами в 7,6 раза частіше потребують нової професії, ніж високооплачувані. Натомість зростання зайнятості очікується в охороні здоров’я, будівництві та управлінні.
Річард Флорида, урбаніст і автор книги «Піднесення креативного класу», каже, що подібні зрушення вже відбувалися. «Колись більшість людей працювала в сільському господарстві. Тепер 1% робочої сили зайнятий у сільському господарстві, — сказав він. — Колись більшість працювала у виробництві — 50–60%. Тепер 5–6% робочої сили працює у виробництві». Флорида, який не брав участі у звіті McKinsey, очікує, що витіснені працівники сфери послуг перейдуть у широку категорію велнес-роботи — від фітнесу й дерматології до студій пілатесу. «Я думаю, що певне витіснення буде, — сказав він. — Але я також думаю, що саме в цій сфері ми створимо найбільше роботи». Частина старих сервісних посад, за його словами, «трансформується у значно краще оплачувані велнес-посади».
Дані McKinsey свідчать, що для деяких працівників такі переходи можуть бути складними. Лише один із семи витіснених працівників має прямий шлях до зростаючої роботи — тобто такої, що потребує мінімального перенавчання і платить принаймні не менше. Майже половина стикається з так званим «непрокладеним» шляхом, який блокується великими прогалинами в навичках або вимогами до кваліфікації. Близько 85% зростаючих робочих місць вимагають певного сертифіката чи диплома.
Флорида зазначає, що роботодавці вже змінюють свої вимоги. «Раніше ми наймали дуже розумних людей, бо вони розумні, а потім просто спостерігали, як вони працюють — зростання або звільнення, — сказав він. — Тепер ми наймаємо, щоб замінити себе. Тобто наймаємо людей, які не просто розумні, а можуть будувати бізнес, працювати з клієнтами, з іншими людьми».
Географія — ще одна перешкода. Близько 76% зростаючих робочих місць не можна виконувати віддалено, включаючи роботу в лікарнях, на будівельних майданчиках і в дата-центрах. Дослідження Флориди давно відстежують, як різні види праці закріплюються в різних місцях. «Є ручна праця, як сільськогосподарська чи заводська, і вона розподілена майже повсюдно, — сказав він. — А є когнітивна праця, яка концентрується у великих містах».
За його словами, люди вже готові переїжджати заради можливостей, навіть у місця, чия політика їм не подобається. Він навів приклад канадців, які переїжджають з Торонто до Маямі. «Їм не обов’язково подобається політичний консерватизм. Їм не обов’язково подобається Дональд Трамп, — сказав він. — Але їм подобається, що Маямі — гарне місце для життя, з низькими податками та великими економічними можливостями». Люди, які переїжджають до Нешвілла, де він тепер викладає, кажуть йому: «добре жити в синьому місті в червоному штаті. Я плачу менше податків. Я все ще можу жити в цікавому місті, але заощадив величезний відсоток доходу».
Коли Флорида писав «Піднесення креативного класу» у 2002 році, він не передбачав, наскільки технології дозволять людям розосереджуватися. «Я точно не говорив про піднесення ШІ та ШІ-технологій і про те, як вони дозволять людям розподілятися», — сказав він.
Міста також намагаються залучати таланти, будуючи університети. Засновник Citadel Кен Гріффін, який 2022 року перевіз хедж-фонд з Чикаго до Маямі, 30 вересня зобов’язався виділити 3 мільярди доларів Університету Карнегі-Меллона. З цієї суми 2 мільярди доларів профінансують новий кампус у Маямі, який планує прийняти перших студентів у 2028 році. Університет Вандербільта будує аспірантський кампус у Вест-Палм-Біч, зосереджений на бізнесі, ШІ та науці про дані, за підтримки 50 мільйонів доларів від забудовника Стівена Росса, який очолює збір коштів. Флорида, який цієї осені приєднався до викладацького складу Вандербільта, каже, що заможні люди, які переїхали до Південної Флориди, спочатку «зрозуміли, що їм не обов’язково перевозити свої компанії. Вони могли просто привезти свої човни та сімейний офіс». Гріффін, за його словами, «усвідомив, що потрібен якір для талантів».
5
