Нічні сови можуть мати окремий підтип депресії, показало дослідження
Дослідники пов’язують звичку пізно лягати спати з окремим циркадним підтипом депресії, який починається раніше, перебігає важче і гірше реагує на поширені антидепресанти.
Звичка лягати спати пізно і прокидатися пізно може бути не лише особистою перевагою. Дослідники пов’язують її з окремим циркадним підтипом депресії, який, за їхніми даними, починається раніше, перебігає тяжче і гірше піддається поширеним антидепресантам.
Ідея про те, що хронотип людини, тобто її природний ритм сну й активності, може бути пов’язаний із розладами настрою, давно обговорюється в науковому середовищі. Нове припущення полягає в тому, що вечірній ритм у деяких людей є частиною конкретного підтипу депресії, а не лише побічною рисою. Саме це і виносять на перший план автори дослідження, описане у виданні Inc.
За цією гіпотезою, запропонований циркадний підтип асоціюється з раннім початком депресивних епізодів. Водночас симптоми в таких людей, за словами дослідників, часто є важчими, ніж у пацієнтів без подібного ритму. Окремо відзначається слабша відповідь на типові антидепресанти, які широко призначають у клінічній практиці.
Цей висновок має практичне значення. Якщо певний тип депресії справді пов’язаний із біологічним ритмом, то лікування, спрямоване лише на настрій, може бути недостатнім. Лікарі, за логікою дослідження, могли б враховувати хронотип пацієнта при підборі терапії, а також звертати увагу на режим сну як на можливий фактор ризику.
Водночас варто розуміти межі цього висновку. Пізній ритм сну сам по собі не означає наявність депресії, і більшість людей із вечірнім хронотипом не мають психічних розладів. Ідеться про окрему групу, у якій зв’язок між ритмом і перебігом хвороби помітніший. Поки що це питання потребує подальших досліджень, щоб підтвердити результати на ширшій вибірці та з’ясувати, які механізми стоять за цим зв’язком.
Для читачів, які самі належать до «сов», висновок є приводом уважніше ставитися до свого самопочуття. Стійке пригнічення настрою, втрата інтересу до звичних справ і порушення сну, що тривають тижнями, варті консультації з лікарем, незалежно від того, який у людини хронотип.
16
