Лише 8% працівників вважають, що присутність поза робочим часом допомогла їм отримати підвищення
Опитування Software Finder показало, що після робочого часу на зв’язку бувають переважно не заради кар’єри: більшість респондентів вважають, що така доступність не допомогла їм просунутися, а частина відзначає лише зростання стресу й вигорання. Покоління Z прямо сперечається з цією практикою.
Більшість американських працівників не вважають, що постійна доступність поза робочим часом допомагає кар’єрі. Згідно з опитуванням Software Finder, проведеним у червні 2026 року серед 1006 працівників США, 69% респондентів заявили, що така доступність не принесла їм користі. Лише 8% пов’язують із нею отримання підвищення, а 12% — підвищення зарплати чи бонус.
Результати опитування свідчать і про побічні ефекти. 40% респондентів відзначили погіршення балансу між роботою і особистим життям, 38% — зростання стресу, а 32% — більше вигорання. Ці дані узгоджуються з аналізом Workday: у першій половині 2025 року частка підвищень знизилася в 10 із 11 галузей, які відстежувала компанія. Тобто на тлі ширшого скорочення можливостей просування постійна присутність поза роботою не стала гарантією успіху.
Опитування також порівнює дві групи працівників. Ті, хто постійно доступний, частіше пов’язують таку поведінку з кар’єрним успіхом: 57% із них так вважають, тоді як серед тих, хто чітко відокремлює роботу від особистого часу, таких лише 8%. Підвищення, за словами респондентів, отримали 17% постійно доступних і 2% тих, хто встановлює межі. Водночас постійно доступні в 2,8 раза частіше повідомляють про гірше вигорання. Саме ця різниця між суб’єктивним сприйняттям користі та реальними наслідками для здоров’я є однією з головних суперечностей, які виносять із цих даних.
Відпустки також залишаються проблемою. За даними опитування, 73% працівників перевіряють робочі повідомлення під час відпустки, а 51% відповідали на робочі листи, перебуваючи далеко від офісу. При цьому 49% побоюються, що встановлення меж може нашкодити їхній кар’єрі. Виходить, що відпочинок часто залишається формальним: працівник фізично не на роботі, але психологічно продовжує бути на зв’язку.
Цей страх частково підтверджує дослідження 2025 року: працівники, які не відповідають на робочі повідомлення поза роботою, сприймаються колегами й керівниками як менш відданні та менш готові до просування. Важливо, що в цьому дослідженні оцінки продуктивності були ідентичними. Тобто різниця виникала не з фактичних результатів, а з уявлень про залученість. Для багатьох працівників це означає, що видимість у чаті чи в пошті стає заміною реального внеску.
Найменше тиску відчувають представники покоління Z: 65% із них кажуть, що на них не тиснуть відповідати на роботі після робочих годин, тоді як серед міленіалів і представників покоління X таких 72%. Водночас частка тих, у кого зросло вигорання, серед покоління Z становить 34%, так само як серед міленіалів, а серед покоління X — 26%. Тобто молодші працівники рідше відчувають тиск, але не застраховані від виснаження, яке приходить із загальними робочими навантаженнями.
Професор Бентлійського університету Джефф Леблан називає цю практику «performative availability», тобто демонстративною доступністю. На його думку, опір молодих працівників відображає робочі норми, а не слабку трудову етику, і не варто розглядати його як ознаку байдужості до кар’єри. Він також звинувачує менеджерів-міленіалів і представників покоління X у тому, що вони посилюють очікування постійної присутності, навіть якщо самі можуть не вимагати відповідей після робочих годин.
Ширші дані підтверджують цю тенденцію. Опитування Deloitte 2026 року, у якому взяли участь понад 22 500 респондентів із 44 країн, показало, що про вигорання повідомляють 48% представників покоління Z і 45% міленіалів. Водночас лише 6% назвали лідерство своєю головною кар’єрною метою. Ця цифра показує, що для значної частини молодших працівників бажання керувати іншими не є пріоритетом, попри традиційну модель, у якій доступність і відданість асоціюються з просуванням угору.
Джерело: fortune.com
16
