Витрати Китаю на обслуговування боргу перевищили рівень США
Частка відсоткових платежів у бюджеті Китаю сягнула 19,2%, тоді як у США цей показник становить 14%. Загальний борг Китаю перевищив 300% ВВП, що створює загрозу для економічного зростання.
Витрати Китаю на обслуговування боргу зростають швидше, ніж будь-яка інша стаття бюджету, і вже перевищують відповідний показник США. За оцінками Conference Board, цього року відсоткові платежі становитимуть 19,2% загального державного бюджету центрального уряду Китаю, порівняно з 12% у 2014 році. Це перевищує 14% федерального бюджету США, які йдуть на обслуговування боргу, хоча поступається японським 25,6%.
Дослідження Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) також підтверджує, що 19% видатків Пекіна призначено для сплати відсотків за боргом. За даними CSIS, витрати Китаю на відсоткові платежі зросли на 341% у період з 2013 по 2025 рік — швидше, ніж будь-яка інша велика бюджетна категорія. Для порівняння, загальні видатки за цей час зросли на 102%, видатки на соціальне забезпечення та зайнятість — на 207%, на науку й технології — на 137%, на оборону — на 141%.
Хоча витрати США на обслуговування боргу також виглядають загрозливо і зросли приблизно на 390% з 2013 року, досягнувши 1 трильйона доларів, що перевищує навіть бюджет Пентагону, траєкторії двох найбільших економік світу дедалі більше розходяться. Американська економіка прискорюється завдяки буму штучного інтелекту, безробіття залишається низьким, а фондові ринки — на рекордних рівнях. У Китаї ж зростання ВВП сповільнюється і може не досягти річного цільового показника 4,5–5%.
Китайські споживачі не поспішають витрачати, інвестиції слабкі, а сектор нерухомості досі оговтується від масштабного краху. Пекіно змушує державні банки фінансувати пріоритетні галузі — електромобілі, робототехніку, штучний інтелект та відновлювану енергетику. Однак під тиском необхідності кредитувати багато позик потрапили до сумнівних позичальників. Борг бізнесу подвоївся з 2019 року, тоді як доходи зросли лише на 30%. Кредитори продовжують пролонговувати позики, щоб утримати на плаву проблемні компанії, навіть попри те, що майже третина з них зазнає збитків.
За даними Міжнародного валютного фонду, валовий державний борг Китаю цього року сягнув 107% ВВП, порівняно з 41% у 2015 році, і, за прогнозами, до 2030 року досягне 124%. Ширший показник заборгованості державного та приватного секторів демонструє ще гіршу картину: за оцінками Capital Economics, загальний коефіцієнт боргу до ВВП Китаю без урахування фінансового сектору подвоївся з 2010 року і тепер перевищує 300%. У США цей показник минулого року становив близько 265% ВВП, різко знизившись із пікових значень пандемічної ери.
«Іронія полягає в тому, що одним із рушіїв як державних запозичень, так і м'яких стандартів кредитування державних банків є прагнення підтримати економічне зростання та запобігти втраті робочих місць, — зазначив Марк Вільямс, головний економіст Capital Economics з Азії. — Але результатом кредитного буму, що триває вже 18 років, стала банківська система, яка підтримує непродуктивні фірми, широкомасштабні збитки в промисловості та глибоко вкорінені надлишкові потужності».
Зростання боргового навантаження не лише демонструє спадаючу віддачу, а й стає тягарем для економіки. Модель зростання, керована державою, дедалі більше вичерпує себе, а стрімке зростання боргу є тривожним сигналом, оскільки місцеві уряди часто намагаються підтримувати пріоритетні галузі за допомогою дешевих кредитів.
4
