Саміт Трампа і Сі на тлі розпродажу облігацій та рекордної частки Китаю в контейнерному експорті
Перед дводенним самітом Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна світові ринки переживають розпродаж облігацій, тоді як Китай досяг рекордних 40% світового контейнерного експорту, що свідчить про обмежену ефективність американських тарифів.
Світові фінансові ринки готуються до дводенного саміту президента США Дональда Трампа та голови КНР Сі Цзіньпіна, який розпочнеться в середу. Головною темою для інвесторів залишається розпродаж на ринку облігацій, що посилює невизначеність напередодні зустрічі двох лідерів. Водночас нові дані свідчать, що Китай, попри тарифний тиск Вашингтона, зміцнює позиції у світовій торгівлі.
За даними президента Палати торгівлі Європейського Союзу в Китаї Єнса Ескелунда, Китай тепер забезпечує 40% світового контейнерного експорту на основі ковзного тримісячного показника. Це на 2,5% більше, ніж дев'ять місяців тому, і є найвищим рівнем за всю історію спостережень. Для Європи зростання частки Китаю означає поглиблення торговельного дисбалансу: дешевші китайські товари витісняють європейських виробників, а континент втрачає частку на світових експортних ринках.
Сполучені Штати стикаються з подібним викликом, який економісти порівнюють із «китайським шоком» початку 2000-х років. Тоді після вступу Китаю до Світової організації торгівлі американський ринок заполонили китайські товари, що завдало удару по виробництву та призвело до масових втрат робочих місць у окремих регіонах. На думку фахівців, нинішня хвиля може вийти за межі роздрібної торгівлі та охопити технології, зокрема інфраструктуру штучного інтелекту й електромобілі.
Професор історії та публічної політики Техаського університету в Остіні Джеремі Сурі зазначає, що Китай фактично стає «майстернею світу», і майже кожна глобальна економіка тією чи іншою мірою залежить від нього. На його думку, тарифна політика останніх двох років виявилася «цілковитою катастрофою» і лише погіршила ситуацію для США.
Частково зростання Китаю зумовлене природним циклом: США ще з 1950-х років почали переходити від виробничої до сервісної економіки, тоді як Китай у 1970-х відмовився від ізоляціоністських політик, а 25 років тому приєднався до СОТ. Завдяки заниженому курсу юаня китайські компанії можуть експортувати товари на 30% дешевше за конкурентів, що спричиняє надлишок виробництва, який збувається за кордоном.
Тарифи, ймовірно, лише посилили мотивацію Китаю нарощувати експорт. Імпортні податки закрили для китайських виробників частину американського ринку, змусивши їх шукати нові ринки збуту. Крім того, вони стимулювали практику транзитних поставок — схему обходу тарифів, за якої Китай експортує проміжні компоненти до країн із нижчими ставками, де товари збирають і продають до США з меншими податками.
Минулого місяця Білий дім оприлюднив звіт, у якому стверджується, що США втратили від 19 до 26 мільярдів доларів податкових надходжень через транзитні поставки, причому головним винуватцем названо Китай. Адміністрація Трампа розширила визначення транзитних поставок, включивши до нього товари, пов'язані з Китаєм або такі, де Китай відіграє роль у виробничому ланцюжку.
Сурі очікує, що тенденція до диверсифікації торговельних партнерів Китаю збережеться не лише як спосіб уникнути найгірших наслідків тарифів, а й тому, що американська торговельна політика підірвала довіру до США як надійного партнера. «Ми використовуємо торгівлю як інструмент сили, але не можемо припускати, що ці важелі й надалі будуть такими ж дієвими», — зазначає він.
Водночас не всі економісти вважають зростання контейнерного експорту Китаю однозначною перемогою. Професор економіки Університету штату Північна Кароліна Ендрю Грінленд, який спеціалізується на тарифній політиці США, зауважує, що транзитні поставки та перенаправлення товарів є реакцією на зміну торговельного ландшафту, а не обов'язково чистим збільшенням частки Китаю у світовій торгівлі. На його думку, зростання поставок радше свідчить про те, що Китай знайшов способи адаптуватися до американських тарифів, хоча й не обов'язково виграє від них.
Грінленд нагадує, що ніщо не заважало Китаю диверсифікувати партнерів чи вдаватися до транзитних поставок і до запровадження тарифів, тож зміни у поведінці судноплавства «не обов'язково роблять ситуацію кращою» для Китаю. Втім, якщо тарифи й надалі руйнуватимуть торговельні відносини США з рештою світу, китайські кроки з диверсифікації можуть зробити його ще більшою торговельною державою в майбутньому.
6
