Ядерна енергетика США досі значною мірою залежить від Росії в постачанні збагаченого урану для реакторів, які виробляють близько п'ятої частини всієї електроенергії країни. Як повідомляє Bloomberg, у 2025 році американські оператори атомних станцій придбали в Росії приблизно 3,28 мільйона одиниць роботи розділення (SWU) — послуг зі збагачення урану, що становить майже 26% від загального обсягу їхніх закупівель. Для порівняння, десять років тому цей показник сягав лише 17%.
Загалом іноземні постачальники торік забезпечили 77% послуг зі збагачення, придбаних операторами в США. Росія при цьому залишається найбільшим окремим постачальником, тоді як на власний видобуток припадає лише 7% ядерного палива країни. Така структура постачання робить американську атомну галузь уразливою до політичних рішень як у Вашингтоні, так і в Москві.
Проблема набуває особливої гостроти на тлі відродження ядерної енергетики, яке просуває адміністрація США. Попит на електроенергію стрімко зростає через розвиток центрів обробки даних та електрифікацію економіки. Наявні комунальні компанії намагаються продовжити термін служби діючих реакторів і перезапустити зупинені станції, а розробники малих модульних реакторів уже зараз мають забезпечити паливом проєкти, розраховані на наступне десятиліття.
Формальна заборона на імпорт російського урану діє ще з 2024 року, однак закон залишає важливу лазівку. Міністерство енергетики США може надавати винятки із заборони, якщо альтернативні джерела постачання недоступні або якщо імпорт буде визнано таким, що відповідає національним інтересам. Ці повноваження чинні не пізніше січня 2028 року. На практиці це означає, що кожна поставка залежить одночасно від американських дозволів на виняток та російських експортних ліцензій, тож компанії залишаються вразливими до подальшого погіршення відносин між Москвою та Вашингтоном.
Альтернативні джерела вже розвиваються, але їхні терміни залишають прогалину. Завод Urenco USA, що належить британсько-нідерландсько-німецькому консорціуму, уже на початку 2027 року суттєво наростить потужності зі збагачення урану — цього має вистачити для забезпечення паливом значної кількості додаткових реакторів. Більші проєкти компаній Centrus Energy та Orano запрацюють не раніше ніж у 2029 році. Таким чином, навіть за умови успішного запуску нових виробництв, у найближчі кілька років американська атомна енергетика все ще потребуватиме російського урану або дозволів на винятки.
Паралельно Вашингтон продовжує посилювати тиск на Москву. Держсекретар США Марко Рубіо раніше заявляв, що Вашингтон готовий втрутитися в перебіг війни, щойно з'явиться реальна можливість досягти мирної угоди. Крім того, за повідомленнями, США готуються ухвалити новий жорсткий пакет санкцій проти Росії вже у вересні 2026 року; його називають потенційно боліснішим за європейські обмеження. 28 липня Сенат США підтримав законопроєкт про посилення санкцій проти Росії та Ірану, одним зі співавторів якого був покійний сенатор-республіканець Ліндсі Грем.
Такий стан справ робить постачання ядерного палива одним із найчутливіших питань для американської енергетики. До того часу, поки нові американські та союзницькі потужності не вийдуть на повну силу, Росія зберігатиме позицію ключового гравця на ринку збагачення урану, а отже — і важелі впливу на ціни та енергетичну безпеку США.
