Берні Сандерс пропонує 32-годинний робочий тиждень на тлі розвитку ШІ
Сенатор Берні Сандерс і конгресмен Марк Такано повторно внесли законопроєкт про скорочення стандартного робочого тижня з 40 до 32 годин, аргументуючи це зростанням продуктивності завдяки штучному інтелекту.
Сенатор Берні Сандерс разом із конгресменом від Каліфорнії Марком Такано повторно внесли на розгляд Конгресу США законопроєкт Thirty-Two Hour Workweek Act, який передбачає поступове скорочення стандартного робочого тижня для працівників, які не звільнені від понаднормової оплати, з 40 до 32 годин. Ініціатива покликана змусити роботодавців або скорочувати графіки, або сплачувати понаднормові за різницю.
Сандерс, який раніше закликав до відповідального використання штучного інтелекту та навіть паузи в його розробці, наголошує, що технологічні зміни мають приносити користь не лише мільярдерам і керівникам корпорацій. «У час, коли штучний інтелект і робототехніка радикально змінять нашу економіку, вкрай важливо, щоб фінансові вигоди від цих нових технологій отримували трудові родини, а не лише жменька мільярдерів і корпоративних директорів», — заявив він під час представлення законопроєкту.
Законопроєкт, який Такано вперше вніс ще 2021 року, не гарантує всім американцям триденний вікенд одразу. Починаючи щонайменше через шість місяців після ухвалення, він поступово знижуватиме поріг для нарахування понаднормових для працівників, які підпадають під дію закону, доки через чотири роки після набуття чинності він не сягне 32 годин. Роботодавці й надалі зможуть призначати довші тижні, але будуть зобов’язані платити за понаднормові, і їм заборонятиметься зменшувати тижневу компенсацію чи пільги постраждалим працівникам через ці зміни.
Такано, своєю чергою, зауважив, що трудове законодавство не встигає за майже дев’яноста роками технологічних змін. «Відтоді мобільні телефони, інтернет, а тепер і ШІ підвищили продуктивність праці. Робота фундаментально змінилася. Настав час, щоб трудові стандарти наздогнали ці зміни», — сказав він. Законопроєкт також запроваджує понаднормову оплату після восьми годин роботи протягом дня та подвійну оплату після дванадцяти годин. Наразі федеральне законодавство США вимагає підвищеної оплати лише після перевищення 40 годин на тиждень, без федеральної вимоги щодо щоденних понаднормових.
Ініціатива з’явилася на тлі корпоративних перегонів за використання генеративного штучного інтелекту для виробництва більшого обсягу роботи меншою кількістю людей. Аналіз 2026 року, проведений соціологинею Бостонського коледжу Джулієт Шор для Інституту політичної економіки Массачусетського університету в Амгерсті, оцінює, що продуктивність, зумовлена ШІ, може дозволити 35 мільйонам американських працівників — 28% робочої сили — перейти на 32-годинний тиждень протягом десятиліття.
Сандерс і раніше закликав до цього. Він вносив версію законопроєкту до Сенату 2024 року, аргументуючи, що скорочення робочого часу є наступним розділом боротьби за права трудящих, яка триває понад століття. Історія цієї боротьби сягає часів Юджина Дебса, одного з найвідоміших прихильників скороченого робочого дня. У своєму есе 1890 року «Восьмигодинний день — справедлива вимога» Дебс називав скорочення годин питанням базової гідності. «Зробивши вісім годин законним робочим днем, жодну людину — ні чоловіка, ні жінку, ні дитину — не буде скривджено», — писав він. Дебс та інші лідери профспілок виступали за скорочення робочого часу, коли багато американців ще працювали по 12 годин шість-сім днів на тиждень.
1926 року Ford Motor Company стала одним із перших великих американських роботодавців, які запровадили п’ятиденний 40-годинний тиждень для заводських робітників. Згодом Конгрес закріпив 40-годинний стандарт через Закон про справедливі трудові стандарти, підписаний 1938 року, який спочатку встановлював 44-годинний тиждень, а до 1940 року знизив його до 40 годин. Майже дев’яносто років потому Сандерс стверджує, що цей стандарт пережив економіку, для якої був створений. За даними Економічного політичного інституту, з 1979 року чиста продуктивність зросла приблизно на 90%, тоді як погодинна оплата типового працівника — лише на 33%. Цей розрив прихильники скороченого робочого тижня наводять як частину ширшого аргументу на користь реформи.
Є й свідчення, що скорочення годин може приносити користь працівникам без шкоди для їхньої продуктивності. У дослідженні шести країн, співавторами якого були соціологи Бостонського коледжу Вен Фан і Шор, проведеному разом з адвокаційною групою 4 Day Week Global, майже 2900 працівників зі 141 компанії скоротили свої графіки приблизно на п’ять годин на тиждень. Через шість місяців вони повідомили про менше вигорання та краще фізичне й психічне здоров’я, задоволеність роботою та працездатність.
Для Сандерса питання полягає в тому, чи призведуть ці підвищення ефективності до звільнень і більших корпоративних прибутків — чи дозволять працівникам повернути частину свого часу. Втім, перехід від добровільних компанійських експериментів до федерального трудового стандарту стане значно серйознішим випробуванням. Під час слухань 2024 року, скликаних спеціально для розгляду попереднього законопроєкту Сандерса про 32-годинний тиждень, сенатор від Луїзіани Білл Кессіді стверджував, що додаткові витрати на робочу силу можуть підвищити ціни та загрожувати бізнесам, які працюють із низькою маржею. Нині Кессіді очолює сенатський комітет з охорони здоров’я, освіти, праці та пенсій, який розглядатиме сенатську версію законодавства. «32-годинний робочий тиждень — не радикальна ідея, — сказав Сандерс. — Настав час знизити рівень стресу в нашій країні».
