Війна в Україні оголила численні суперечності, і однією з найгостріших є конфлікт між економічним розвитком та охороною природи в Карпатах. Будівництво вітрової електростанції на полонині Руні, яке, за задумом, має забезпечити енергонезалежність регіону, супроводжується, за даними екологів, систематичним знищенням рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України. Громадські активісти та біологи звинувачують Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства в бездіяльності та ігноруванні власних екологічних зобов'язань.
Полонина Руна, унікальний природний об'єкт в Закарпатті, стала ареною протистояння. З одного боку — офіційна версія чиновників та бізнесу, яка малює картину виключно позитивних наслідків: нові робочі місця, генерація електроенергії для половини області та зміцнення енергетичної безпеки під час війни. У цій версії негативний вплив на природу або заперечується, або подається як легко відворотний — наприклад, облаштування нових водойм для тритонів чи спеціальні системи відлякування птахів і кажанів. Однак реальність, за свідченнями біологів, виявляється значно похмурішою.
Андрій Тупіков, ветеран та біолог Української природоохоронної групи, який регулярно відвідує Руну, розповідає про факти, що суперечать офіційним звітам. За його словами, під час будівництва хребти зрізають, а червонокнижні види знищують. Інформацію про знахідки рідкісних рослин на будівельних майданчиках, як стверджує Тупіков, просто ігнорують. Зокрема, в травні разом із представником Тур'є-Реметівської сільської ради Владиславом Пловайком вони зафіксували білоцвіт весняний — червонокнижну рослину, яка росла біля однієї з платформ для вітряків. Нині на цьому місці вже наскладали дерев'яні котушки для прокладання лінії електропередач.
Під час останніх відвідин, коли на полонині вже працював кран для монтажу перших вітрових установок, екологи виявили стійку популяцію лісової лілії — 11 особин різного віку, які росли на ділянці, де заплановано залити фундамент. «Якщо ми змогли виявити там стільки рослин, отже, ці території насправді не досліджували», — наголошує Тупіков. Лісові лілії, за його словами, дуже помітні, і досвідчені ботаніки легко їх визначають. Той факт, що вони ростуть посеред ділянки, позначеної на знищення, викликає серйозні сумніви щодо якості звіту про оцінку впливу на довкілля.
Активісти фіксують знахідки червонокнижних видів, звертаються до Закарпатської обласної державної адміністрації та інших відповідальних органів. Однак, за їхніми словами, процес завмирає. У відповідь вони чують, що цих рослин насправді немає, і що потрібна інша комісія та інші фахівці для підтвердження. «Процес затягують, ми потрапляємо в бюрократичне пекло, а рослини за цей час знищують важкою технікою», — описує ситуацію біолог. Він наголошує, що це справжня неприкрашена реальність, яка разюче відрізняється від тієї, яку малюють на папері чиновники та представники зацікавленого бізнесу.
Будівництво на полонині Руні триває. Як видно із супутникових знімків від 5 липня, підготовку ділянки під черговий фундамент, роботи на якому почали на початку місяця, вже завершують. У лютому міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболев запевняв, що проєкт реалізується з «виконанням всіх екологічних умов і прозорим постпроєктним моніторингом». Саме це, за словами міністра, стало одним із визначальних факторів для надання «зеленого світла» проєкту. Однак, зазначають екологи, минула весна та майже половина літа, а жодних дій чи комунікацій щодо дотримання екологічних умов немає.
Петиція про захист Карпат, яку ініціював Андрій Тупіков, за кілька тижнів набрала понад 25 тисяч підписів. Проте, на думку активістів, це не має жодного значення для чиновників. «Ми вимагаємо від міністра забезпечити, щоб законодавства дотримувалися всі. Потрібні прозорі процеси й однакові умови для всіх сторін», — заявляє Тупіков. Він наголошує, що виходить так, що забудовникові можна лише формально залишатися в законодавчих рамках, а в реальності знищувати червонокнижні види без наслідків. Міністерство, за його словами, існує в парадигмі майбутніх дій, декларуючи «сприяння», але насправді нічого не роблячи. Відомство або відмовчується, або надсилає чергові відписки про те, що погодили клопотання на створення заказника загальнодержавного значення. «Але коли його створять? І скільки ще популяцій до того встигнуть винищити?» — риторично запитує біолог.
Це чергове нагадування міністерству, що в його назві нарівні з економікою та сільським господарством є і третій пріоритет — довкілля, яким, на думку громадськості, там нехтують. Екологи вимагають від пана Соболева конкретних кроків, які б вирішили ситуацію, адже поки що, за їхніми словами, лише громадськість не ховає голову в пісок від того, що Україна може втратити унікальні природні багатства Карпат.
