Президент України Володимир Зеленський ухвалив рішення про звільнення міністра оборони Михайла Федорова, який не виконав поставлені ключові завдання, зосередився на технологічних проєктах і вступив у відкритий конфлікт із військовим командуванням. За даними джерел, постійне протистояння між Міністерством оборони та Генеральним штабом стало основною причиною кадрового рішення.
Федорова було призначено міністром оборони 14 січня 2026 року. Уже 30 січня Зеленський публічно визначив три основні завдання для нового очільника відомства: закриття неба та посилення протиповітряної оборони, вирішення проблеми примусової мобілізації та так званої «бусифікації», а також запуск реально працюючої контрактної моделі армії. Окремо президент згадав дрони, технологічне заміщення артилерії та зниження переплат, але не як пріоритетні напрями.
Аналіз виконання цих завдань свідчить, що жодне з них не було завершено. Небо повністю закрити не вдалося, хоча Міноборони звітувало про зростання ефективності перехоплення дронів і крилатих ракет. Структурна реформа територіальних центрів комплектування (ТЦК) на момент звільнення залишалася в стадії роботи. Єдиним відчутним результатом стала автоматизація продовження приблизно 90% відстрочок через застосунок «Резерв+», що не рівнозначно реформі самих ТЦК і припиненню зловживань під час мобілізації. Нова система контрактів була запущена лише 15–16 червня 2026 року як експериментальний проєкт, розрахований до 2028 року, тому говорити про створення повноцінної контрактної армії передчасно.
Натомість Федоров зосередився на технологічних і оборонних проєктах. В опублікованому ним підсумковому звіті перераховано 22 досягнення, більшість із яких стосуються дронів, роботизованих комплексів, платформи Brave1 Market, системи бойових балів, закупівель техніки та озброєння, грантів виробникам, далеких ударів, ракетних програм, оборонного експорту та штучного інтелекту. Лише один пункт із 22 присвячений трансформації умов служби та контрактам. ТЦК і проблема «бусифікації» в переліку досягнень безпосередньо не згадані.
Масштаб фінансового та технологічного контуру, створеного під керівництвом Федорова, є значним. За офіційними даними Міноборони, менш ніж за рік через Brave1 Market понад 400 підрозділів замовили техніки більш ніж на 33 млрд грн, було замовлено понад 500 тисяч дронів, а в каталозі налічувалося понад 800 виробів. Оплату та доставку забезпечує держава через систему DOT-Chain Defence. Дані з DELTA, Mission Control та інших систем використовуються для формування централізованих закупівельних потреб. Саме існування такої системи не свідчить про корупцію, але її масштаб робить обов’язковими аудит алгоритмів, перевірку конфлікту інтересів, допуску виробників і розподілу державних коштів.
Окрему увагу привертає те, що у підсумковому звіті команда Федорова включила до власних досягнень результати, які є продуктом роботи не одного міністра, а Генерального штабу, військового командування, Сил безпілотних систем, СБУ, ГУР, ВМС, конкретних підрозділів і виробників. Йдеться про «логістичний локдаун» російської армії, початок ізоляції Криму, зростання показників перехоплення повітряних цілей, операцію «Ашан», яка нібито зупинила механізований наступ на півроку, повернення Україні ініціативи на полі бою, підтверджені втрати противника та рекордні результати дронових підрозділів. Це викликає питання про те, де закінчується законна звітність міністерства про створену інфраструктуру і починається персональне привласнення результатів військових операцій.
Конфлікт із військовим командуванням став ще одним чинником, що вплинув на рішення президента. 16 липня Федоров публічно підтвердив, що пропонував Зеленському замінити головнокомандувача Олександра Сирського. Президент не погодився. Після цього, за словами самого Федорова, більшість ініціатив Міноборони стикалися з опором, а конфлікт завершився ультиматумом з боку головнокомандувача. Водночас Федоров визнав внесок Сирського в оборону Києва, Харківську операцію та звільнення Херсона. Таким чином, це була не чутка про особисту неприязнь, а підтверджена боротьба за напрям військової політики та кадровий контроль.
За даними джерел «Української правди», постійний конфлікт Міноборони та військового командування був основною причиною рішення не залишати Федорова в новому уряді. Президент обирав між збереженням міністра та збереженням чинної вертикалі командування армією. Підсумковий звіт Федорова, опублікований 15 липня, став стартом потужної медійної кампанії, але не змінив кадрового рішення.
