Українська промисловість опинилася в стані глибокої кризи, тоді як в уряді відсутня особа, яка б відповідала за промислову політику. Про це йдеться в аналітичній статті політолога, керівника аналітичного центру «Ділова Столиця» Вадима Денисенка. На думку експерта, ситуація ускладнюється тим, що чиновники уникають обговорення реальних проблем, натомість зосереджуючись на конференціях про реіндустріалізацію, які не мають практичного підґрунтя.
За даними автора, падіння виробництва на ключових металургійних та хімічних підприємствах сягає катастрофічних масштабів. Зокрема, «АрселорМіттал Кривий Ріг» скоротив виробництво на 70%, «Дніпроспецсталь», Нікопольський та Запорізький феросплавні заводи — на 80%. Черкаський «Азот» та «Рівнеазот» зафіксували падіння на 60–65%. Повністю зупинено роботу Запорізького титано-магнієвого комбінату, Дніпровського металургійного заводу, Криворізького залізорудного комбінату, Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату та Побузького феронікелевого заводу. Ці приклади, за словами Денисенка, є лише частиною загальної картини промислової деградації.
Особливе занепокоєння викликає те, що в уряді відсутній чіткий розподіл відповідальності за промислову політику. Як зазначає автор, у Кабінеті Міністрів немає посади, яка б передбачала кураторство над промисловістю. Це призводить до того, що рішення ухвалюються безсистемно, а бізнес стикається з бюрократичними перепонами. На думку експерта, першочерговим кроком має стати призначення віцепрем’єра, відповідального за розробку та реалізацію промислової політики.
Крім того, Денисенко наголошує на необхідності реанімувати постійну комісію, до складу якої увійдуть чиновники та представники промислових підприємств. Такий орган міг би оперативно вирішувати нагальні проблеми галузі. Також варто відмовитися від практики поділу бізнесу на «український» та «з іноземним капіталом», коли преференції отримують лише останні. Це створює нерівні умови та стримує розвиток вітчизняного виробництва.
Окремо автор звертає увагу на те, що в парламенті застрягли два законопроєкти, які мають стимулювати інвестиції у виробництво. Вони пройшли перше читання, але подальший рух заблоковано через відсутність в уряді відповідальної особи, яка б лобіювала їх ухвалення. Експерт закликає прискорити прийняття цих документів, оскільки без них неможливо залучити капітал у реальний сектор економіки.
На думку Денисенка, влада має щоденно працювати над відновленням та нарощуванням виробництва на вже існуючих підприємствах. Підтримка не повинна обмежуватися гарними словами на щомісячних зустрічах — вона має втілюватися в конкретних рішеннях уряду. Без цього, попереджає автор, Україна ризикує залишитися бідною сировинною державою, яка не зможе конкурувати на світових ринках.
Проблема ускладнюється тим, що промисловість не може триматися виключно на військово-промисловому комплексі. Хоча ВПК отримує значну увагу та ресурси, його розвиток неможливий без базових галузей економіки — металургії, хімії, машинобудування. Саме ці галузі забезпечують додану вартість і створюють робочі місця, але про них, за словами експерта, не вигідно говорити, тому про них мовчать.
Підсумовуючи, Вадим Денисенко наголошує, що вихід із кризи можливий лише за умови визначення відповідальних осіб та налагодження діалогу з промисловцями. Без цього Україна не має шансів вийти за межі сировинної економіки. «Скоро закінчаться гроші навіть на конференції з реіндустріалізації», — резюмує автор.
