Конфлікти між міністром оборони та головнокомандувачем Збройних сил України не є випадковими, а закладені самою системою військового управління, яка досі не завершила реформування. Таку думку в ефірі програми «Тепер Головне» на телеканалі Еспресо висловив керівник безпекових програм Центру Глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук. Він нагадав, що подібна напруга виникала ще у 2020 році, коли міністр оборони Андрій Таран конфліктував із тодішнім головнокомандувачем Русланом Хомчаком, і суть проблеми залишалася тією ж.

За словами експерта, після відмови від радянської моделі управління військом Україна почала впроваджувати західну систему, засновану на цивільному демократичному контролі над армією. У такій моделі міністр оборони є цивільною особою, яка відповідає за ресурсне забезпечення війська та взаємодію з урядом, тоді як головнокомандувач керує військами і відповідає за проведення операцій. Однак у процесі реформування виникла колізія повноважень: головнокомандувач підпорядковується президенту, але частково залежить і від міністра оборони.

«Коли в тебе два начальники, завжди виникає питання: чиї вказівки виконувати, якщо вони суперечать одна одній», — зауважив Лакійчук. Він додав, що цю проблему планували усунути ще до початку повномасштабної війни через зміни до законодавства, які мали чітко розмежувати повноваження та відновити принцип єдиноначальності у воєнній сфері. Однак реформа так і не була завершена.

Нинішній конфлікт навколо відставки міністра оборони Михайла Федорова та вимог звільнити головнокомандувача Олександра Сирського став черговим проявом цієї системної проблеми. Витоки напруження сягають 14 липня, коли Верховна Рада проголосувала за відставку уряду на тлі чуток про можливе звільнення Федорова через його суперечку із Сирським. Уже наступного дня Федоров заявив, що залишає посаду. За даними The Economist, причиною стало те, що міністр домагався усунення головнокомандувача, а проведений ним аудит виявив перевитрати в Міноборони та ЗСУ на 300 млрд грн.

Разом із Федоровим у відставку пішли його радники — Сергій Стерненко та Сергій Бескрестнов (Флеш). Того ж дня стало відомо, що керівник Офісу президента Андрій Єрмак зустрічався із Сирським одразу після звільнення міністра. 16 липня Федоров публічно розповів журналістам, що Сирський поставив йому ультиматум і блокував ініціативи міністерства, водночас визнавши, що головком «врятував країну» під час оборони Києва у 2022 році. Сирський у відповідь уникав полеміки, заявивши лише, що зараз потрібно зосередитися на війні.

Заява Федорова спровокувала масові протести. Уже 17 липня в Києві на його підтримку зібралися понад 10 тисяч людей, а акції охопили більше десятка міст України та Варшаву. Організатор протестів, ветеран Дмитро Козятинський, звинуватив Сирського в тому, що той «займається політикою замість фронту, деморалізує армію, саботує реформи», і закликав вимагати відставки головнокомандувача. Того ж дня президент Володимир Зеленський поговорив з обома сторонами і пообіцяв рішення щодо армії в понеділок. За даними Financial Times, стало відомо, що президент розглядає заміну Сирського саме на тлі цих протестів.

Протести не вщухли й 18 липня — другий день акцій із вимогою повернути Федорова і звільнити Сирського тривав у багатьох містах України. А 20 липня народний депутат Качура ініціював позачергове засідання Ради, щоб заслухати Сирського і Федорова. За його словами, учасники акцій, з якими він спілкувався особисто, і далі вимагають відставки головнокомандувача.

Лакійчук резюмував, що війна триває вже п'ятий рік, змінилися головнокомандувачі, були скандали з міністрами оборони, але проблема розмежування повноважень так і залишилася невирішеною. Експерт наголосив, що без завершення реформи військового управління та усунення колізії подвійного підпорядкування подібні конфлікти повторюватимуться й надалі, послаблюючи обороноздатність країни.