Блогер, експерт ринку праці та військовослужбовець Сергій Марченко опублікував колонку, у якій різко критикує не лише президента Володимира Зеленського, а й українське суспільство за, на його думку, беззастережну підтримку дій глави держави, що призвела до нинішніх проблем. Автор стверджує, що Зеленського «зніс не тільки він сам, а й усі ви», маючи на увазі громадян, які схвалювали його вчинки.

Марченко нагадує про події початку минулого року, коли після зміни президента в США американська підтримка України припинилася, а фронт стрімко рухався. У цей критичний момент, за словами автора, Зеленський поїхав до Вашингтона і під час зустрічі в Овальному кабінеті в прямому ефірі заявив Трампу, що той «сховався за прекрасним великим океаном і не розуміє нашої війни». Це викликало великий скандал, і на президента накинувся віцепрезидент Джей Ді Венс, тоді як потужний перемовник Андрій Єрмак, на думку блогера, не зміг допомогти.

Автор зазначає, що суспільство тоді раділо «сталевим яйцям» президента, писало пости підтримки та пишалося тим, що Зеленського ніхто не поставить на коліна. Однак, як підкреслює Марченко, на колінах опинилася Україна: зброї з Вашингтона не привезли, нам відключили розвідувальні дані, і кілька тижнів Збройні сили воювали без високоточних даних американської розвідки. Стосунки з Америкою були на межі ворожих, і лише термінова угода про передачу США українських корисних копалин на невідомих умовах трохи виправила ситуацію.

Блогер також згадує про «веселі жарти» щодо живота прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, які, за його словами, подобалися суспільству, хоча Орбан повністю заблокував допомогу з Європи та захопив українських інкасаторів. Крім того, Зеленський погрожував Орбану, що йому подзвонять українські військові, що викликало захоплення, але призвело до того, що проти України тоді виступив навіть Петер Мадяр. Зараз, зауважує Марченко, країна розплачується за це особливими умовами для угорців в Україні.

На думку автора, саме через те, що суспільству подобалася така поведінка, Зеленський зміг дозволити собі одноосібне рішення про послаблення обороноздатності країни, виходячи зі своїх особистих політичних інтересів. Марченко перераховує низку подій, які, на його думку, отримали суспільне схвалення: підтримка після Бучі та Маріуполя, розмінування Чонгару, відставка Валерія Залужного, ситуація з російськими ядерними реакторами, справа Міндіча, конверти по 20 тисяч доларів депутатам, блокування «Слуг Народу» з ОПЗЖ, атаки на НАБУ та інші «зашквари».

Автор робить висновок, що все це дозволило президенту відчути себе Богом, а нинішні наслідки — це результат того, що глава держави поводить себе відповідно. Марченко звертається до читачів із запитанням: «Як же так, люди? А раніше ж подобалося! То, може, нарешті, зробите висновки?»

Редакція видання зазначає, що не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.