Китай виключив соєві боби з угоди про тарифи, зберігши важіль тиску на США
США та Китай домовилися про зниження тарифів на товари на $30 млрд з кожного боку, але сировинні соєві боби не потрапили до китайського переліку. Це залишає фермерів Середнього Заходу в невизначеності, а Пекін зберігає важіль впливу на наступні переговори.
Сполучені Штати та Китай домовилися про поетапне зниження тарифів на товари загальною вартістю $30 млрд з кожного боку, однак сировинні соєві боби не увійшли до китайського переліку на зниження мит. Це рішення залишає американських фермерів без полегшення, попри те що соя є одним із найбільших експортних товарів країни, а Китай — її найважливішим покупцем.
Китайський перелік охоплює 1 619 американських товарів — від яловичини та морепродуктів до косметики й медичного обладнання. До нього потрапили насіннєва соя, соєве борошно та побічні продукти переробки, але не сировинні боби, які американські фермери продають до Китаю оптом. Саме ця категорія перебуває в центрі торговельного напруження між двома країнами.
За даними Міністерства сільського господарства США, торік США експортували соєвих бобів на $16,5 млрд, що зробило сою другою за величиною сільськогосподарською експортною культурою після кукурудзи. Китай купує більше сої, ніж будь-яка інша країна, через обмеженість орних земель. Така залежність робить сою вразливою до коливань торговельної політики між Вашингтоном і Пекіном.
Ще до першої торговельної війни Трампа 2018 року Американська соєва асоціація оцінювала, що 28% усього виробництва сої в США відправлялося до Китаю. Коли Пекін запровадив 25-відсоткове відповідне мито на американську сою, USDA підрахувало, що фермери зазнали $9,4 млрд збитків. Найбільше постраждали Айова, яка втратила $1,2 млрд, та Іллінойс із $1,3 млрд.
Основний тягар тиску припадає на Середній Захід. Іллінойс та Айова є двома найбільшими виробниками сої в країні, за ними йдуть Міннесота, Індіана та Небраска. Північна й Південна Дакота, Міссурі та Огайо також належать до великих виробників. Оскільки соя торгується на експортних і національних ринках, слабший китайський попит може знижувати ціни, які фермери отримують у місцевих зернових пунктах.
Саме тому Трамп приділяв сої особливу увагу у своїх домовленостях із Сі Цзіньпіном. У листопаді він уклав угоду, за якою Китай зобов’язався купувати щонайменше 25 млн метричних тонн сої у 2026, 2027 та 2028 роках. Після травневої зустрічі з Сі, першого візиту американського президента до Китаю з 2017 року, Білий дім оголосив, що Китай погодився додатково закупити сільськогосподарської продукції щонайменше на $17 млрд.
Попри важливість сої для американських фермерів, у Китаю є альтернативний постачальник — Бразилія. На відміну від яловичини, якість якої залежить від країни походження, сировинні соєві боби є взаємозамінними й зрештою переробляються на корм для худоби. «Вони йдуть на корм свиням, тож свині навряд чи побачать велику різницю між американською та бразильською соєю», — сказав Кер Гіббс, колишній президент Американської торговельної палати в Шанхаї.
Бразилія обійшла США як найбільший постачальник сої до Китаю ще понад десять років тому, але останні торговельні тертя розширили розрив. За даними USDA, 71% китайського імпорту сої надходив із Бразилії, а сільськогосподарський аташе в Пекіні торік повідомляв, що частка Бразилії продовжує зростати «за рахунок Сполучених Штатів» завдяки дешевшим цінам.
«Вони точно хочуть зберігати Бразилію в теплі й не бажають раптово переводити все на США, — сказав Гіббс про виключення сировинної сої з переліку. — Вони залишають двері напіввідчиненими».
Залишення сировинних бобів поза пакетом тарифного полегшення також дає Пекіну зброю в запасі, вважає Уша Гейлі, професорка Університету штату Вічита, яка досліджує китайську торговельну стратегію. «Це дає Китаю козир для наступних раундів переговорів, і, звісно, це питання важеля, — сказала вона. — Вони пропонують достатньо, щоб продемонструвати рух і присутність, але завжди щось притримують економічно й політично для наступного раунду».
Китаю не потрібно повністю припиняти закупівлі американської сої, щоб цей тиск працював: перед самітом Трампа й Сі він купив 1 млн тонн. «Комерційні закупівлі та переговорний важіль можуть діяти одночасно», — зазначила Гейлі. За її словами, Китаю достатньо підтримувати невизначеність і дорожнечу доступу до свого ринку сої для фермерів, які працюють із тонкою маржею. «Невизначеність теж має свою ціну».
6
