Як розширений ЄС перетворив би Україну на частину ринку в $27 трлн
Членство України в значно ширшій європейській системі змінило б не стільки загальний ВВП континенту, скільки правила для капіталу, інфраструктури та інвестицій.
Україна не зробить Європу економічною наддержавою лише своїм ВВП. Її роль в іншому: вона може змінити географію інвестицій, інфраструктури та виробничих ланцюгів у союзі, який і без того має масштаб найбільших економік світу.
Якщо уявити спільну систему з ЄС-27, Великої Британії, Швейцарії, Норвегії, Ісландії, Ліхтенштейну, Західних Балкан, Молдови та України, її номінальний ВВП був би близьким до $27 трлн, а населення — до 590 млн людей.
Для порівняння, Світовий банк оцінює ВВП ЄС у 2025 році у $21,24 трлн, США — у $30,77 трлн, Китаю — у $19,50 трлн. Велика Британія окремо мала трохи понад $4 трлн.
На цьому тлі українські $214 млрд виглядають невеликою величиною. Але інтеграція держави з такою різницею у доходах створює особливий економічний ефект. Вона відкриває великий простір для перенесення капіталу туди, де віддача від нової інфраструктури та модернізації може бути вищою.
Потреби відбудови України на найближче десятиліття оцінюють майже у $588 млрд. Ці кошти потрібні незалежно від членства. Питання в тому, чи вони будуть витрачені як серія окремих відновлювальних проєктів, чи стануть частиною європейської інвестиційної програми.
Різниця принципова. Залізниця, енергомережа або промисловий парк, побудовані за спільними стандартами та підключені до єдиного ринку, створюють актив для всього континенту. Інвестор отримує більший ринок збуту, а Україна — доступ до дешевшого капіталу й довших ланцюгів постачання.
Саме доступ до капіталу може стати головним ефектом. Єврокомісія оцінює, що поглиблення ринку капіталу здатне забезпечити європейським компаніям близько 470 млрд євро додаткового фінансування. У ширшій системі з Лондоном і Цюрихом потенціал був би ще більшим.
Водночас вступ вимагає зміни інститутів. У червні 2026 року ЄС відкрив у переговорах з Україною кластер фундаментальних питань, у липні — кластер зовнішніх відносин. Судова система, державні закупівлі, статистика, фінансовий контроль і зовнішня політика безпосередньо впливають на вартість ризику для бізнесу.
Отже, членство — це не лише право торгувати без бар'єрів. Це спроба зробити українські правила сумісними з системою, де працюють сотні мільйонів споживачів і мільйони компаній.
США все одно матимуть перевагу одного федерального бюджету і глибших фінансових ринків. Китай — перевагу масштабу виробництва. Європа може бути сильнішою у балансі: капітал, індустрія, наука, енергетика, продовольство та правові інститути в одному просторі.
Для України головна можливість полягає не в тому, щоб додати кілька десятих відсотка до європейського ВВП. Вона полягає в тому, щоб перейти з периферії до внутрішньої частини економічної системи в $27 трлн — і перетворити відбудову на модернізацію, а не на повернення до довоєнної точки.
