Експорт нафти з Перської затоки відновився до довоєнного рівня, але Іран може вдатися до тактики випаленої землі
Експорт нафти з країн Перської затоки сягнув довоєнних обсягів завдяки військовому захисту США, тоді як Іран втрачає контроль над Ормузькою протокою. Аналітики попереджають, що Тегеран може вдатися до тактики випаленої землі, атакуючи нафтову інфраструктуру, тоді як Вашингтон посилює військову присутність у регіоні.
Експорт нафти з країн Перської затоки відновився до рівня, що передував війні, попри морську блокаду США, яка практично зупинила іранські поставки. За оцінками JPMorgan, експорт сирої нафти з Близького Сходу сягнув близько 17,5 мільйона барелів на добу, що становить 98% довоєнного рівня. Goldman Sachs оцінює обсяги ще вище — у 19 мільйонів барелів на добу. Аналітична компанія Kpler також підтвердила відновлення експорту до довоєнного рівня, зазначивши, що у вересні показник становив щонайменше 16,5 мільйона барелів.
За даними Kpler, відновлення суттєво змінило регіональну нафтову логістику. Близько 40% сирої нафти тепер виходить з регіону без перетину Ормузької протоки, тоді як до війни цей показник становив 17%. Саудівська Аравія та ОАЕ дедалі більше використовують трубопровідні маршрути. З нафти, що перетнула Ормузьку протоку в серпні, понад 70% було перевантажено на інші танкери в морі. Як зазначили в Kpler, обсяги відновилися, але через принципово іншу систему експорту.
Попри відновлення поставок, ціни на нафту залишаються високими, а ринок нафтопродуктів, зокрема дизельного пального, зазнав ще сильнішого шоку. Водночас адміністрація президента США Дональда Трампа пишається досягнутими показниками, стверджуючи, що США контролюють протоку, та прогнозує швидкий крах іранської економіки. Однак аналітики застерігають: Іран, який стикається з екзистенційною загрозою своєму режиму, може знову ескалувати війну та спробувати відновити контроль над нафтовою торгівлею.
Останніми днями атаки на комерційні судна в Перській затоці почастішали. Хоча американські військові захищають кораблі та послабили здатність Ірану вражати цілі, дрони та ракети час від часу все ж досягають мети. Ці атаки не зупинили всі танкери від ризикованих переходів, але вони підтримують високі витрати на страхування та доставку, не дозволяючи ринку повністю повернутися до нормального функціонування.
Есфандіяр Батмангхелідж, засновник і генеральний директор аналітичного центру Bourse & Bazaar Foundation, зазначив, що вплив Ірану на енергетичну торгівлю регіону не обмежується Ормузькою протокою. Він наголосив, що Іран все ще може знищувати нафтову інфраструктуру, зокрема бурові та переробні потужності, і може ескалувати, якщо «Трамп не відчує достатнього болю, щоб скористатися дипломатичними виходами, які йому пропонують».
Справді, Трамп відхилив пропозицію Тегерана відновити переговори на умовах семиденного припинення вогню, яке б повністю відкрило протоку в обмін на скасування блокади США та розморожування активів. Замість повернення до дипломатії, за даними джерел Wall Street Journal, Трамп очікує відновити бомбардування Ірану після завершення проміжних виборів у США. Тим часом він розгортає авіаносець USS Theodore Roosevelt та десантну групу USS Makin Island у складі трьох десантних кораблів і 13-ї експедиційної частини морської піхоти на Близькому Сході.
«Хоча премія за ризик навколо нафтових потоків може здаватися Трампу прийнятною, загрози для інфраструктури енерговиробництва в Затоці залишаються значними, і саме тому регіональні країни все ще намагаються виступити посередниками для повернення до тривалого припинення вогню та дипломатичної угоди», — написав Батмангхелідж у соцмережі X. Він додав, що Трамп також є непередбачуваним і міг би сам спровокувати Іран до ескалації через свою одержимість «перемогою» у війні.
Батмангхелідж зауважив, що атаки Ірану на американські бази на Близькому Сході, а також на міста та інфраструктуру країн Затоки мали значно серйозніші наслідки, оскільки продемонстрували неспроможність США зменшити або послабити загрозу. На його думку, хоча американські військові можуть підтримувати потік нафти, вони більше не здатні гарантувати безпеку в усьому регіоні Перської затоки, що дає Ірану важіль впливу на будь-яких переговорах.
«Іран не вів кампанію випаленої землі, але може це зробити, якщо поточна ситуація зберігатиметься занадто довго, — попередив він. — Саме цього побоюються всі, хто справді стежить за цим регіоном та його динамікою». Звісно, власна нафтова інфраструктура Ірану також зазнає руйнувань у разі відповідних ударів США та їхніх союзників у Затоці.
Наразі Трамп дав зрозуміти, що дозволить своїй економічній війні проти Ірану розвиватися. Минулого місяця США посилили санкції, ускладнивши для Тегерана переміщення коштів через підставні компанії та інших тіньових посередників. Оскільки здатність Ірану генерувати нафтові доходи згасає, іранська валюта впала до нових мінімумів. Президент Ірану Масуд Пезешкіан поскаржився, що кошти режиму в Китаї заблоковані. «Ми навіть не можемо вивести власні гроші з країни, якій постачали товари, не кажучи вже про використання цих коштів для оплати комусь в іншому куточку світу», — заявив він Fox News минулого тижня.
5
