Економіст Вортона назвав план Трампа подолати борг зростанням «практично неможливим»
Адміністрація Трампа пропонує вирішити проблему держборгу США у $40 трлн за рахунок економічного зростання. Професор Вортонської школи Кент Сметтерс пояснює, чому ця стратегія не спрацює, та які ризики для бюджету і ринку облігацій вона несе.
Державний борг Сполучених Штатів сягнув позначки у $40 трильйонів, і адміністрація Дональда Трампа пропонує вирішити цю проблему за рахунок прискореного економічного зростання. Президент США заявив, що «немає нічого магічного» у цій цифрі, а міністр фінансів Скотт Бессент запевнив, що країна може «вирости» з боргової ями. Однак провідний бюджетний економіст Кент Сметтерс із Вортонської школи при Університеті Пенсильванії називає цю історію «фантастичною», але «досить очевидно» нездійсненною.
Економісти звертають увагу не на абсолютну суму боргу, а на співвідношення боргу до ВВП, яке зараз у США становить 122%. Саме цей показник відстежують інвестори та ринок облігацій, оцінюючи спроможність країни обслуговувати свої зобов'язання. План адміністрації передбачає не скорочення запозичень, а нарощування економіки, що є політично привабливішим за урізання державних видатків. Це вже не перша спроба Білого дому запропонувати нестандартне рішення: раніше Трамп обіцяв погасити борг за рахунок мит, але Верховний суд визнав ці надходження незаконними та зобов'язав повернути близько $100 мільярдів, а також пропонував продавати «золоті візи» заможним іммігрантам по $5 мільйонів.
Сметтерс, який очолює аналітичний інструмент Penn Wharton Budget Model, пояснює, що зв'язок між зростанням і боргом часто розуміють неправильно. «Люди думають: більше зростання — менше проблем із боргом. Насправді все навпаки: ми вирішуємо проблему боргу, щоб сприяти економічному зростанню, а не навпаки», — зазначив він. В ідеальному світі запозичені кошти йшли б на розширення макроекономіки, наприклад, на інфраструктуру для штучного інтелекту чи освіту, але на практиці основними статтями бюджету є соціальне забезпечення, Medicare та Medicaid.
Ці програми створюють унікальні проблеми. Сметтерс наголошує, що початковий розрахунок соціальних виплат уже включає зростання продуктивності понад інфляцію. Тому навіть подвоєння ефекту від штучного інтелекту на продуктивність «ледве зрушить баланс», оскільки автоматично зростуть і початкові виплати. Окремою перешкодою є ринок праці в охороні здоров'я: якщо економіка зростатиме швидко, лікарі отримуватимуть вищі зарплати від приватних пацієнтів, і уряду доведеться витрачати більше, щоб утримати їх у програмах Medicaid та Medicare.
Тим часом сигнали з ринку облігацій стають дедалі тривожнішими. Премія за ризик за 30-річними казначейськими облігаціями США нещодавно перевищила 5,3%, що змусило Бессента провести незаплановані зворотні викупи на суму понад $4 мільярди. У найгіршому сценарії країні загрожує дефолт. Сметтерс зауважує, що нинішній інвестиційний бум, зокрема у сфері штучного інтелекту, є тимчасовим і триватиме, ймовірно, три-п'ять років. Навіть якщо економіка отримає значні покращення, вони «не наблизяться» до вирішення боргової проблеми.
Питання боргу стає дедалі важливішим і в політичному контексті напередодні проміжних виборів. Опитування, проведене на замовлення фонду Пітерсона, показало, що лише 10% виборців заявили, що боргова проблема не вплине на їхнє рішення на дільницях. Водночас Бессент не виключає й інших заходів: частина експертів закликає скоротити дефіцит до 3% ВВП, а інші пропонують створити комісію на кшталт комісії Боулза-Сімпсона часів Обами для перегляду бюджетної політики.
