Дані IRS: мільйонери не тікають із штатів із високими податками
Аналіз даних IRS показав, що штати з найпрогресивнішою податковою системою мають найвищу концентрацію мільйонерів. Попри підвищення податків у Нью-Йорку та Каліфорнії, кількість заможних платників там зростає, а не скорочується.
Побоювання, що підвищення податків на заможних змусить мільйонерів тікати зі штатів із прогресивною шкалою оподаткування, не підтверджуються даними. Аналіз статистики IRS, проведений Fiscal Policy Institute, засвідчив: штати з найбільш прогресивними податковими системами мають найвищу концентрацію мільйонерів на одного платника податків у країні.
Йдеться про Каліфорнію, Коннектикут, Массачусетс, Нью-Джерсі, Нью-Йорк та округ Колумбія. У всіх цих регіонах кількість мільйонерів зросла з 2010 року. У Нью-Йорку частка мільйонерів знову збільшилася у 2023 році — останньому році, за який є дані, — навіть після того, як у 2021 році штат підвищив ставку для доходів понад 1 мільйон доларів. Натомість у Флориді, яка не має податку на доходи фізичних осіб, того ж року частка мільйонерів помітно знизилася.
«Ми справді не бачимо жодного скорочення кількості мільйонерів у штаті Нью-Йорк», — заявила виконавча директорка Fiscal Policy Institute Емілі Айзнер. За її словами, домогосподарства мільйонерів «просто не настільки чутливі до податкових ставок у штаті», оскільки «податки для них не є достатньо високими, щоб вони на них реагували».
Статистика це підтверджує. У 2016 році Департамент оподаткування та фінансів штату Нью-Йорк нарахував 57 126 платників із доходом понад мільйон доларів, а до 2019 року їх стало 68 068. Коли у 2021 році штат підвищив податки для тих, хто заробляє понад мільйон, кількість мільйонерів стрибнула на 21% — до 84 366. Того ж року кількість мільйонерів, які залишили штат, скоротилася до 1 453 із майже 2 000 роком раніше.
Схожа динаміка спостерігалася і з податком на розкішне житло. У 2019 році Нью-Йорк розширив так званий «mansion tax» — трансферний податок на продаж будинків у Нью-Йорку дорожче за мільйон доларів, додавши прогресивну шкалу, що сягає 3,9% для продажів понад 25 мільйонів. Попри це, кількість мільйонерів у штаті та їхня частка в загальнонаціональній кількості продовжували зростати.
Загалом загрози виїхати є передбачуваною реакцією щоразу, коли штат пропонує оподатковувати заможних. Перед голосуванням у Каліфорнії 2012 року про підвищення максимальної ставки до 13,3% противники заявляли, що багаті вже пакують валізи. Натомість дослідження під проводом Стенфордського університету виявило, що протягом року після ухвалення податку зі штату виїхали близько 138 заможних каліфорнійців — лише 0,04% із 312 000 осіб, на яких поширювався податок.
Аналогічний епізод стався цього року в Нью-Йорку після запровадження податку на незаймане житло. Хедж-фонд Citadel Кена Гріффіна спочатку натякнув, що може відмовитися від запланованої 6-мільярдної вежі на Парк-авеню. Однак уже в серпні компанія підтвердила, що залишається, а демонтаж на майданчику вже розпочато.
Водночас частина економістів пропонує альтернативу прогресивній шкалі. Цього місяця Інститут Катона опублікував доповідь, згідно з якою штати, які перейшли від прогресивної до плоскої шкали прибуткового податку, протягом п'яти-семи років після реформи демонстрували приблизно на 1 відсотковий пункт швидше зростання доходу на душу населення та ВВП — це майже на 4 000 доларів більше доходу на мешканця. Після десятого року ефект стає незначущим. Колорадо, перший штат, який здійснив такий перехід у 1987 році, через десятиліття мав доход на душу населення приблизно на 5% вищий, ніж у порівнянних штатах. Цього року пропозиція 87 дозволить виборцям Колорадо проголосувати за повернення до прогресивної системи.
Айзнер, коментуючи доповідь Інституту Катона, зауважила, що «час цих змін аж ніяк не випадковий» і збігається з пропозицією 87. Вона також вказала на невідповідність використаних даних: «На рівні штатів це переважно гра з нульовою сумою, де штати конкурують між собою. Це не стільки про те, що ми збільшуємо пиріг для всіх».
Автор доповіді Адам Н. Мішель визнав, що дані використовувалися на федеральному рівні, за винятком штатів. Він також погодився, що причини залишитися у мільйонерів є: «Не кожен мільйонер виїжджає, і навіть не більшість мільйонерів виїжджає, коли ви підвищуєте граничні ставки. Деякі заможні люди виїжджають. Зазвичай це ті, хто найменше пов'язаний зі штатом — після продажу бізнесу і виходу на пенсію, або суперзірковий науковець чи спортсмен, тобто людина з багатьма опціями».
Тим часом податковий тягар найбільше відчувають родини із доходом від 100 000 до 500 000 доларів на рік. «Жити в Нью-Йорку важко, — каже Айзнер. — Ви заробляєте багато грошей порівняно з населенням США, але в Нью-Йорку ви зовсім не відчуваєте себе багатим. Ви все одно відчуваєте тиск».
2
