Азія готується до найбільшої передачі багатства в історії: $10 трильйонів змінять модель сімейної опіки
Протягом наступного десятиліття азійські родини передадуть наступному поколінню близько $10 трильйонів. Однак через старіння населення регіону спадкоємці отримають менше, ніж очікувалося: дорослі дедалі частіше витрачають заощадження на власне здоров'я та незалежність у старості, а не на максимізацію спадщини.
Азійські родини протягом наступного десятиліття передадуть наступному поколінню близько $10 трильйонів, що майже вдвічі перевищує ВВП Німеччини. Проте за цим показником стоїть глибша трансформація: люди, які живуть довше, переглядають підхід до збереження власної незалежності та обсягів багатства, яке вони готові залишити дітям.
Азія залишається регіоном із найшвидшими темпами старіння населення у світі. За даними Економічної і соціальної комісії ООН для Азії та Тихого океану, частка людей віком понад 60 років уже становить 15% населення, а до 2050 року зросте до 26%. Тут також проживають одні з найдовше живучих людей на планеті: у Гонконзі середня тривалість життя сягає 85,5 рока, а в материковому Китаї вона зросла з приблизно 52 років у 1963 році до 78 сьогодні.
Ця демографічна зміна змінює уявлення про багатство, турботу та відповідальність у родині. Протягом поколінь в Азії вважалося, що статки передаються дітям через фінансування освіти, купівлю житла або спадщину, а діти згодом доглядають за батьками. Сучасні сім'ї планують усе інакше: дорослі дедалі більше пріоритезують автономію, здоров'я та фінансову безпеку, а не максимізацію спадщини.
Опитування Manulife Asia Care Survey 2026, яке охопило 9000 дорослих на дев'яти азійських ринках, показує масштаб цього зсуву. Чоловіки в Азії планують фінансувати 14 років власного догляду в похилому віці, жінки — 15 років, і це відбувається на тлі зменшення кількості літніх людей, які живуть разом із дорослими дітьми. Загалом 83% респондентів заявили, що збереження власної свободи важливіше за залишення спадкоємцям максимальної суми статків.
У середньому опитані планують виділяти 68% своїх грошей та активів на покриття власних витрат, включно з медичним обслуговуванням, залишаючи решту дітям. Співвідношення відрізняється залежно від ринку: мешканці Тайваню очікують витратити на власне здоров'я та догляд найбільше — 78%, тоді як у Філіппінах та Індонезії цей показник найнижчий — по 60%.
Такий підхід відображає стійкішу відповідь на довше життя, оскільки люди, які планують фінансувати власні потреби, не стають фінансовим тягарем для родини. Це особливо важливо в Азії, де традиційна модель догляду перебуває під тиском: сім'ї стають меншими, дорослі діти мобільніші, а літні люди рідше живуть під одним дахом із наступним поколінням. Фонд народонаселення ООН попереджає, що зміна сімейних структур і міграція послаблюють неформальні системи підтримки літніх людей у регіоні, тоді як формальні системи охорони здоров'я та соціального забезпечення не встигають за попитом.
Водночас багато азійців потребують перегляду підходів до використання заощаджень. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, пенсійні та домогосподарські активи в Азії досі значною мірою зосереджені в готівці та державних облігаціях, тоді як частка акцій залишається низькою порівняно з розвиненими економіками. Така консервативність не дає дохідності, потрібної для життя за рахунок активів протягом тривалого періоду.
Опитування також виявило розрив між намірами та діями: понад 80% респондентів назвали профілактичну медицину важливою для довгого життя, але лише 26% фактично пройшли ранні скринінги. Страховики, роботодавці та уряди можуть сприяти незалежному життю літніх людей через розвиток профілактики, гнучкіших фінансових рішень і державно-приватного партнерства. Фінансові продукти в Азії часто базуються на застарілому припущенні, що вихід на пенсію у 65 років триває лише десять років, що не відповідає сучасним реаліям, коли людина може працювати до 70 років і самостійно доглядати за собою у 85.
