Vestas закликає Європу позбутися наївності у конкуренції з Китаєм
Генеральний директор Vestas Генрік Андерсен заявив, що європейські виробники вітрових турбін потребують рішучішої підтримки на тлі експансії китайських компаній, які отримують масштабні державні субсидії. Попри рекордний квартал, компанія залишається обережною щодо майбутнього.
Данський виробник вітрових турбін Vestas, найбільший у світі за сукупною потужністю встановлених турбін, демонструє одні з найкращих фінансових результатів за останні роки, але його генеральний директор Генрік Андерсен застерігає: європейська вітроенергетика потребує рішучішої підтримки, щоб витримати конкуренцію з китайськими виробниками. Про це він розповів у інтерв'ю, коментуючи ситуацію на ринку та виклики, які стоять перед галуззю.
За підсумками останнього кварталу операційний прибуток Vestas зріс до 446 мільйонів євро проти 57 мільйонів євро за аналогічний період роком раніше. Нові замовлення збільшилися з 2 до 3,35 гігавата, а портфель замовлень на вітрові турбіни сягнув 36 мільярдів євро. Втім, Андерсен наголошує: «Ми задоволені, але ще не досягли мети». Майже всі нові замовлення припали на наземний сегмент, тоді як офшорний, більш волатильний напрям, не вийде на прибутковість у 2026 році — компанія розраховує на 2027 рік.
Історія Vestas — це шлях від збитків до відновлення. Коли Андерсен у 2013 році приєднався до ради директорів, компанія перебувала на «історичному мінінімум»: збитки зросли з 166 мільйонів євро у 2011 році до 963 мільйонів євро. Завдяки скороченню витрат на 484 мільйони євро та фінансовій дисципліні вдалося стабілізувати ситуацію. У 2019 році Андерсена призначили генеральним директором. Але нові виклики не забарилися: вторгнення Росії в Україну у 2022 році порушило ланцюги постачання сталі та спричинило зростання витрат. Того року Vestas зафіксувала чистий збиток у 1,57 мільярда євро.
Вартість будівництва турбіни зросла на 30–40% з 2020 року, переважно через подорожчання сировини. Ціна сталі піднялася більш ніж на 50%, а міді та алюмінію — майже вдвічі. За словами Хуліо Даль Поза, керуючого директора практики енергетичного переходу FTI Consulting, тиск посилюватиметься, оскільки центри обробки даних для штучного інтелекту конкурують за ті самі матеріали, що й вітроенергетика.
Попри фінансове оздоровлення, Vestas стикається з дедалі жорсткішою конкуренцією. У 2025 році п'ять найбільших постачальників турбін за річними установками вперше були китайськими, за даними Global Wind Energy Council. Лідер ринку Goldwind встановив майже 30 гігаватів — удвічі більше за Vestas. Економіст з енергетики ING Гербен Гімінга зазначає, що китайські виробники можуть пропонувати ціни на 50% нижчі за європейські, переважно завдяки державній підтримці. У період з 2005 по 2024 рік китайські компанії отримували в середньому втричі-вісім разів більше державної підтримки, ніж фірми в країнах ОЕСР.
Європейська комісія усвідомлює цей виклик: у лютому вона відкрила розслідування щодо іноземних субсидій стосовно діяльності Goldwind у вітроенергетичному секторі ЄС. Закон про промисловість з нульовими викидами передбачає досягнення 40% частки місцевого виробництва чистих технологій, включно з вітровою енергетикою, до 2030 року. Запропонований Закон про прискорення промисловості може додати правила закупівель «Зроблено в ЄС», які потенційно виключать китайських постачальників.
Однак Марія де Кляйн, партнер енергетичної практики Kearney, попереджає, що така відповідь може мати зворотний ефект. «Єдиний стандарт ЄС, який замінить сьогоднішню мозаїку національних правил, може полегшити китайським виробникам планування цілісної стратегії, а не ускладнити його», — каже вона. Наразі присутність Китаю на континенті залишається незначною: торік китайські виробники постачили менше 3% нових турбін у Європі.
Vestas зберігає ключові переваги, серед яких зрілий ланцюг постачання, тривалий досвід та довіра кредиторів. Андерсен прогнозує, що міркування безпеки зрештою не дозволять китайським гігантам завоювати континент. Водночас він наголошує на необхідності подолати наївність і виробити послідовну європейську політику, яка б захищала стратегічну галузь.
4
