Верховна Рада 14 липня ухвалила закон про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною. Документ, внесений Кабінетом міністрів, завершує внутрішньодержавні процедури, необхідні для набрання чинності угодою, яка була підписана в Києві 3 лютого 2022 року президентами Володимиром Зеленським і Реджепом Таїпом Ердоганом.
Віцепрем'єр-міністр Тарас Качка наголосив, що ратифікація відкриває українському бізнесу доступ до одного з найбільших ринків регіону. За його словами, ключовим елементом угоди є тарифний сигнал для розвитку переробної промисловості. Наразі 77% українського експорту до Туреччини становлять зернові та соняшникова олія — переважно сировина, яку Туреччина переробляє на своїй території. Угода знімає бар'єри саме для продукції переробки: харчових продуктів, кормових концентратів, олійної продукції глибшого переділу. Продукція, вироблена в Україні, заходитиме на турецький ринок без мита, що створює вагомий аргумент для інвестування в переробку саме в Україні.
Угода також має важливий європейський вимір. Вона передбачає застосування положень оновленої Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Українські виробники зможуть використовувати турецькі матеріали й комплектуючі та зберігати преференційне походження продукції для експорту до Європейського Союзу. Це дозволить Україні підійти до членства в ЄС уже з налагодженими партнерствами та логістикою.
Документ передбачає взаємне зняття мит: Туреччина відкриє ринок для понад 93% українських промислових товарів і майже 8% сільськогосподарських, а протягом наступних кількох років — ще для невеликої частки решти категорій. Україна натомість поступово скасує мита для більш ніж половини турецьких промислових товарів і приблизно десятої частини сільськогосподарських, з поступовим розширенням списку до 2–10 років.
Однак не всі оцінки угоди однозначно позитивні. Заступник голови комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський зазначив, що документ економічно вигідніший для Туреччини, ніж для України. Під найбільшим ударом, на його думку, опиняться легка промисловість, а також виробники транспортних засобів, цементу, добрив, будматеріалів, ліфтів і електрообладнання. За його підрахунками, ратифікація може коштувати Україні близько 1,5% ВВП у середньостроковій перспективі. Кисилевський наполягає на запровадженні компенсаційних механізмів для постраждалих галузей — від субсидій на техніку до податкових компенсацій капітальних витрат.
Перемовини про зону вільної торгівлі з Туреччиною стали одними з найдовших в історії української дипломатії. Угоду підписали 3 лютого 2022 року, тоді прем'єр-міністр Денис Шмигаль назвав це історичною подією, до якої Україна йшла майже 20 років. Сторони розраховували вивести двосторонній товарообіг до 10 мільярдів доларів. Однак через три тижні почалося повномасштабне вторгнення Росії, і ратифікацію в парламентах обох країн відклали на невизначений термін.
Туреччина ратифікувала угоду 2 серпня 2024 року. Український уряд підтримав законопроєкт про ратифікацію в травні 2024 року та передав його до Верховної Ради. Навесні 2025 року президент Зеленський під час зустрічі з турецькими урядовцями заявляв про готовність ратифікувати документ під час одного з наступних візитів Ердогана. Голосування відбулося лише зараз — через понад чотири роки після підписання.
На думку експертів, угода може стати важливим інструментом для диверсифікації українського експорту та зміцнення економічних зв'язків з Туреччиною, яка вже входить до трійки найбільших торговельних партнерів України. Водночас реалізація угоди потребуватиме уважного моніторингу та, можливо, додаткових заходів підтримки для вразливих галузей української економіки.
