Шість держав Європейського Союзу — Греція, Франція, Італія, Німеччина, Австрія та Португалія — вимагають пом'якшення або повного виключення окремих положень 21-го пакету санкцій проти Росії, побоюючись негативних наслідків для власного бізнесу. Як повідомляє Financial Times із посиланням на європейських дипломатів, така позиція може поставити під загрозу ухвалення пакету, оскільки для його затвердження потрібна одностайна підтримка всіх країн-членів ЄС.
Найбільш жорстку позицію зайняла Греція. Афіни виступають проти заборони на транспортування російського зрідженого природного газу до третіх країн, вважаючи, що такі заходи завдадуть серйозних збитків грецьким судноплавним компаніям, які спеціалізуються на перевезенні ЗПГ. Зокрема, під загрозою опинилася компанія Dynagas грецького судновласника Георгія Прокопіу, яка перевозить російський скраплений газ. Крім того, влада Греції побоюється, що обмеження дозволять конкурентам зі США, Китаю та Японії зайняти частку ринку, що звільнилася.
Німеччина та Португалія заперечують проти заборони на імпорт російської риби, прагнучи захистити інтереси вітчизняної переробної промисловості. Франція та Італія домагаються пом'якшення заборони на видачу віз російським військовим, які воювали проти України. Австрія вкотре наполягає на розмороженні близько 2 мільярдів євро активів на компенсацію Raiffeisen Bank за штраф, накладений Москвою. Таким чином, кожна країна відстоює свій вузький економічний інтерес, що ускладнює досягнення консенсусу.
Як зазначають дипломати, ситуація свідчить про посилення розбіжностей у Євросоюзі щодо подальшого санкційного тиску на Росію. Якщо раніше країни були готові йти на економічні втрати заради підтримки України, то тепер багато урядів дедалі частіше ставлять на чільне місце інтереси власних компаній. «Моральний імператив тут працює дедалі менше, — заявив один із дипломатів, залучених до переговорів. — Столиці одностайно говорять про жорстку риторику й солідарність, але коли доходить до справи, усе розчиняється».
За оцінкою старшого наукового співробітника брюссельського аналітичного центру Bruegel Джейкоба Кіркегора, ЄС уже впритул наблизився до межі своїх можливостей із санкціями. Національні лідери дійшли висновку, що більше не піддаватимуться тиску заради відмови від захисту цих інтересів. Показовим є психологічний момент: данська Carlsberg і фінська Fortum свого часу вже втратили мільярди, згорнувши бізнес у Росії під тиском санкцій. Тепер країни, чиї компанії заплатили цю ціну, дедалі більше дратує те, що інші члени ЄС захищають власні прибутки від російського бізнесу — і водночас вимагають від них солідарності.
Через відсутність консенсусу переговори щодо 21-го пакету санкцій продовжуються. Раніше глава європейської дипломатії Кая Каллас заявляла, що країни ЄС поки що не змогли досягти угоди щодо нового пакету обмежень, хоча робота над ним триває. 15 липня посли країн Європейського Союзу вкотре не змогли досягти згоди — причиною стала Греція, яка заблокувала санкційний пакет через компанію Dynagas.
Єврокомісія презентувала 21-й пакет санкцій ще 9 червня. Документ передбачав нові обмеження в енергетиці, фінансах і вперше пропонував заборонити в'їзд до ЄС усім, хто служив у збройних силах Росії від початку війни. 12 липня посли країн ЄС не змогли узгодити пакет навіть після того, як із проєкту прибрали імена патріархів. Затримка з ухваленням пакета збігається з тим, що Україна посилює тиск на Росію далекобійними ударами по Москві та ключових нафтопереробних заводах, а західні чиновники сподіваються, що єдність союзників Києва змусить Путіна сісти за стіл переговорів.
Один із дипломатів зазначив, що головним чинником небажання йти на жертви радше є те, чи відчуває конкретна країна пряму загрозу від Росії, а не переконання щодо підтримки України. «Чотири роки тому для країн Балтії й Скандинавії це було виправдано, бо вони розуміли загрозу. Але сьогодні інші країни вважають, що воно того не варте», — підсумував він. Таким чином, 21-й пакет санкцій опинився під загрозою зриву через зростаючі економічні інтереси окремих держав ЄС, що ставить під сумнів подальшу єдність союзників у тиску на Росію.
